звиклий
ЗВИ́ЧНИЙ (який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку), ЗВИЧА́ЙНИЙ, ЗВИ́КЛИЙ, ЗВІ́СНИЙ розм., ПРИВИ́ЧНИЙ розм., СВІ́ЙСЬКИЙ розм., НАВИ́КЛИЙ рідко. Асистент.. почав подавати зі звичною точністю інструменти (О. Довженко); Посумувавши та погорювавши, дядьки знову заводили свої звичайні розмови про те, що березовий дьоготь трохи дорогий, що зіньківські ковалі.. за підкову беруть такі гроші, що, мабуть, і в самій Полтаві люди б дивувалися, коли б їм розказав (Григорій Тютюнник); Щодня було те саме.. Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужно сприймали все до нудоти знайоме (М. Коцюбинський); Привичним рухом одімкнув надзиратель замок, широко розчинив двері (Г. Хоткевич); Настуся заметушилась, бо очевидячки вже позабувала модну заграничну символістичну мову і все збивалась з ролі на мову свійську, вселюдську (І. Нечуй-Левицький); Навиклим рухом Іван хапа вівцю за хребет і тягне до себе (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови