зумисний

НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується). Говорити з навмисною суворістю; Коли зачулось знову ніби умисне гучне бряжчання клямкою і ключем, ..він мусив тікати до себе (О. Досвітній); Тую вмисну їдовитість зрозумів і Володимир (А. Кримський); У мистецтві, в літературі, приміром, нарочита, зумисна оригінальність породжує всякі дадаїзми, абстракціонізми і т. п. (М. Рильський); — Мені й Іванові Степановичу щось не хочеться обвинувачень у свідомому шкідництві (Ю. Шовкопляс); Коли в дверях.. з'являється дружина, він їй.. з підкресленою пошаною передає листа (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. зумисний — зуми́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. зумисний — Навмисний, умисний; (із злим наміром) зловмисний.  Словник синонімів Караванського
3. зумисний — -а, -е, діал. Навмисний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зумисний — ЗУМИ́СНИЙ, а, е. Те саме, що навми́сний. Багато дечого стерпів він на своєму віку; не раз доводилось йому змовчувати, але нечесності, нахабної неправди, зумисної нещирості й фальші він не міг стерпіти (І.  Словник української мови у 20 томах
5. зумисний — Зуми́сний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)