зумисний

ЗУМИ́СНИЙ, а, е.

Те саме, що навми́сний.

Багато дечого стерпів він на своєму віку; не раз доводилось йому змовчувати, але нечесності, нахабної неправди, зумисної нещирості й фальші він не міг стерпіти (І. Нечуй-Левицький);

– Хто не знає, пані, вашого доброго імені. Балачка наша, коли хочете, духовна, і її не треба приймати як зумисну (Валерій Шевчук).

Значення в інших словниках

1. зумисний — зуми́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. зумисний — Навмисний, умисний; (із злим наміром) зловмисний.  Словник синонімів Караванського
3. зумисний — -а, -е, діал. Навмисний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зумисний — НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується).  Словник синонімів української мови
5. зумисний — Зуми́сний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)