кепкун

НАСМІ́ШНИК (той, хто любить насміхатися), ПЕРЕСМІ́ШНИК розм., КЕПКУ́Н розм., ЗУБОСКА́Л зневажл., СКАЛОЗУ́Б (СКАЛИЗУ́Б) зневажл. Але досвід кількох років роботи ясно показав, що дружба нітрохи не шкодить критиці, і насмішники замовкли (В. Собко); — Ти завсігди, Стьопко, був кепкун, — захихикав старий Патлатий (П. Загребельний); А голос дрижить, в горлі пересохло. Хотіла (Леся) вже простягти руку до склянки з водою і побоялася — ще піднімуть на сміх зубоскали (А. Хижняк). — Пор. доте́пник, жартівни́к.

Значення в інших словниках

1. кепкун — кепку́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кепкун — див. жартівник  Словник синонімів Вусика
3. кепкун — -а, ч. Той, хто любить кепкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кепкун — КЕПКУ́Н, а́, ч. Той, хто любить кепкувати. – Ти завсігди, Стьопко, був кепкун, – захихикав старий Патлатий (П. Загребельний); Коли тема змінюється, уїдливий кепкун одразу ж перетворюється на переконаного конспіролога (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
5. кепкун — КЕПКУ́Н, а́, ч. Той, хто любить кепкувати. — Ти завсігди, Стьопко, був кепкун,— захихикав старий Патлатий (Загреб., Спека, 1961, 333).  Словник української мови в 11 томах