кепкун
КЕПКУ́Н, а́, ч. Той, хто любить кепкувати.
— Ти завсігди, Стьопко, був кепкун,— захихикав старий Патлатий (Загреб., Спека, 1961, 333).
Словник української мови (СУМ-11)КЕПКУ́Н, а́, ч. Той, хто любить кепкувати.
— Ти завсігди, Стьопко, був кепкун,— захихикав старий Патлатий (Загреб., Спека, 1961, 333).
Словник української мови (СУМ-11)