козенятко

КОЗЕНЯ́ (маля кози), КОЗЕНЯ́ТКО зменш.-пестл., ЦАПЕНЯ́, ЦАПЕНЯ́ТКО, КОЗЯ́, КОЗЛЯ́, КОЗЛЯ́ТКО зменш.-пестл.; ЦА́ПИК, ЦАПО́К, КО́ЗЛИК (маля-самець). Один з вологих днів, які настали після лютих морозів, Білочка привела двох козенят: цапика й кізку (О. Донченко); Бігло, бігло козенятко Льодком, льодком, За ним, за ним Цапок слідком (пісня); — Одружися, Нур'ялі, — радила Шафіле.. — Чоловік подарує тобі на господарство двійко ягняток, а я цапеня і квочку з курчатами (З. Тулуб); Служив я пану шостеє літо, Дали мі, дали козлятко за то. Моє козя впало з воза (пісня); На узлісся вийшла пара козлят (В. Гжицький); Одягли ми ковзани, І у всіх біжать вони. Ох, мов козлик на льоду: — Ох! Тримайте! Упаду! (Г. Бойко).

Значення в інших словниках

1. козенятко — козеня́тко іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. козенятко — -а, с. Зменш.-пестл. до козеня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. козенятко — КОЗЕНЯ́ТКО, а, с. 1. Зменш.-пестл. до козеня́ 1. Дала мені моя мати козу з козенятком (з народної пісні); Є в Лейби, не знать, де він і взяв її, й коза з козенятком (Панас Мирний); Іноді козенятко мчало швидше і висувалось головою з-за неї; тоді ..  Словник української мови у 20 томах
4. козенятко — КОЗЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до козеня́. Є в Лейби, не знать, де він і взяв її, й коза з козенятком (Мирний, І, 1949, 192); Іноді козенятко мчало швидше і висувалось головою з-за неї; тоді тринога, безсила мати напружувала всі свої сили, щоб бігти врівень з козеням (Досв., Гюлле, 1961, 65).  Словник української мови в 11 томах
5. козенятко — Козеня́, -ня́ти с. Козленокъ. Одна козочка з козеням. Чуб. ум. козенятко. Дала мені моя мати козу з козенятком. Чуб. V. 1105.  Словник української мови Грінченка