колотня
ЗАВОРУ́ШЕННЯ перев. мн. (масовий вияв невдоволення, протесту), КОЛОТНЕ́ЧА заст., КОЛОТНЯ́ заст. рідше, СМУ́ТА заст., РОЗГАРДІЯ́Ш розм. рідко. Найстрашніше почалося, коли інтервенти побачили, що вже не всидіти їм тут: на кораблях у французів заворушення, з боку Миколаєва наближаються червоні, в самому місті почали вибухати робітничі повстання (О. Гончар); Піднялася знову буча та колотнеча... Не в одних Пісках (Панас Мирний); — Щоб заспокоїти смуту, щоб вийти з тяжкого внутрішнього становища, на мою думку, є два виходи: диктатура або конституція (М. Стельмах); — Не можна ж так народ оставити. .. Ось, мов, вам воля: робіть, що хочете, як хочете.. Адже б такий розгардіяш пішов, що й... — писар почухав потилицю (Панас Мирний). — Пор. 1. за́колот, повста́ння.
КОЛОТНЕ́ЧА (безладний рух, гомін людей), КОЛОТНЯ́́ розм., ВЕРЕМІ́Я розм., ВЕРЕМІ́Й розм., ХУ́ГА розм., КО́ЛОТ діал. В кузові зчинилася колотнеча. Люди кричали, лаялися, потім почали гупати кулаками об вицвілий верх кабіни (М. Руденко); В п'ятницю ж у Люборацьких така колотня була у двірку, що й не сказати (А. Свидницький); Оленку мало не повалили із ніг.. Коли б не Павло, то, здається, й повік не вибралась з тієї тісноти і веремії (В. Кучер); Князь стоїть, мов тороплений, бо ще й до себе не прийшов за великим ґвалтом поміж військом. У Московщині він зроду такої хуги не бачив (П. Куліш). — Пор. метушня́.
Словник синонімів української мови