консонанс
ГАРМО́НІЯ муз. (гармонійне поєднання звуків), СПІВЗВУ́ЧЧЯ, КОНСОНА́НС. Він (Бетховен) чув лиш бунт німих стихій і з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гармонії (М. Рильський); В багатокуплетних обробках (В. С. Косенка) кожен новий розділ (куплет) гармонізовано новими фактурними, ладо-гармонійними прийомами, нерідко дуже складними співзвуччями (з журналу); При паралельному поєднанні мелодичних ліній можливі не тільки паралелізми консонансів, а й дисонансів (з журналу).
Словник синонімів української мови