консонанс
консона́нс
-у, ч.
1》 муз. Гармонійне поєднання звуків; співзвуччя; прот. дисонанс.
2》 літ. Рима, в якій наголошені голосні різні, а голосні, що стоять перед голосними наголошеними або після них, – однакові.
Великий тлумачний словник сучасної української мови