кривдник

КРИ́ВДНИК (той, хто робить комусь кривду), ОБИ́ДНИК рідше, НАПРА́СНИК діал., ОБРА́ЗНИК діал.; НАПА́ДНИК (той, хто нападає, чіпляється, щоб скривдити). Почалися позви, судова тяганина. Давидів кривдник напував сільських суддів горілкою, давав, де треба, хабарів, і тії судді скрутили свою справу (Б. Грінченко); Відчепися, напраснику, я не була на празнику (М. Номис); Кого поцілувала? Хулігана, нападника (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. кривдник — кри́вдник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кривдник — Напасник, напрасник, о. звиклий кривдити <�ображати>.  Словник синонімів Караванського
3. кривдник — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
4. кривдник — -а, ч. Той, хто робить комусь кривду (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кривдник — КРИ́ВДНИК, а, ч. Той, хто робить комусь кривду (у 1 знач.). Гриць Галабура мав замість покарання свого кривдника задовольнитися кільканадцятьма ринськими (І. Франко); У нього [І. Франка] .. люди діляться на два табори: на кривдників .. і покривджених (М.  Словник української мови у 20 томах
6. кривдник — КРИ́ВДНИК, а, ч. Той, хто робить комусь кривду (у 1 знач.). Гриць Галабура мав замість покарання свого кривдника [графа] задовольнитися кільканадцять— марийськими (Фр., VІІ, 1951, 343); У нього [І. Франка].. люди діляться на два табори: на кривдників..  Словник української мови в 11 томах