крупка —
кру́пка 1 іменник жіночого роду крупа; подрібнена речовина кру́пка 2 іменник жіночого роду рослина; хвороба
Орфографічний словник української мови
крупка —
-и, ж. 1》 рідко. Зменш.-пестл. до крупа. 2》 спец. Перше грубе мливо зерна пшениці під час переробки її на сортове борошно. || Будь-яка подрібнена речовина. Картопляна крупка. 3》 Трав'яниста рослина родини хрестоцвітих. 4》 діал. Трихіна.
Великий тлумачний словник сучасної мови
крупка —
КРУ́ПКА, и, ж. 1. рідко. Зменш.-пестл. до крупа́. Не клюй, курка, крупку (Номис); У сухому вигляді желатин являє собою крупку або пластини вологістю до 16 % (з навч. літ.); Стоїть Іван. Над валом крупка сіє (Л.
Словник української мови у 20 томах
крупка —
КРУ́ПКА, и, ж. 1. рідко. Зменш.-пестл. до крупа́. Не клюй, курка, крупку (Номис, 1864, № 13760). 2. спец. Перше грубе мливо зерна пшениці під час переробки її на сортове борошно. — От що, Артеме, ..
Словник української мови в 11 томах