крупка
КРУ́ПКА, и, ж.
1. рідко. Зменш.-пестл. до крупа́.
Не клюй, курка, крупку (Номис, 1864, № 13760).
2. спец. Перше грубе мливо зерна пшениці під час переробки її на сортове борошно.
— От що, Артеме, .. візьми крупки та відвезеш завтра до Домки (Панч, II, 1956, 18);
// Будь-яка подрібнена речовина.
Картопляна крупка.
3. (Draba L.). Трав’яниста рослина родини хрестоцвітих.
4. діал. Трихіна.
Забили кабана, а він з крупкою.
Словник української мови (СУМ-11)