крупка
КРУ́ПКА, и, ж.
1. рідко. Зменш.-пестл. до крупа́.
Не клюй, курка, крупку (Номис, 1864, № 13760).
2. спец. Перше грубе мливо зерна пшениці під час переробки її на сортове борошно.
— От що, Артеме, .. візьми крупки та відвезеш завтра до Домки (Панч, II, 1956, 18);
// Будь-яка подрібнена речовина.
Картопляна крупка.
3. (Draba L.). Трав’яниста рослина родини хрестоцвітих.
4. діал. Трихіна.
Забили кабана, а він з крупкою.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крупка — кру́пка 1 іменник жіночого роду крупа; подрібнена речовина кру́пка 2 іменник жіночого роду рослина; хвороба Орфографічний словник української мови
- крупка — -и, ж. 1》 рідко. Зменш.-пестл. до крупа. 2》 спец. Перше грубе мливо зерна пшениці під час переробки її на сортове борошно. || Будь-яка подрібнена речовина. Картопляна крупка. 3》 Трав'яниста рослина родини хрестоцвітих. 4》 діал. Трихіна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крупка — КРУ́ПКА, и, ж. 1. рідко. Зменш.-пестл. до крупа́. Не клюй, курка, крупку (Номис); У сухому вигляді желатин являє собою крупку або пластини вологістю до 16 % (з навч. літ.); Стоїть Іван. Над валом крупка сіє (Л. Словник української мови у 20 томах
- крупка — ТРИХІ́НА (черв'як), ТРИХІНЕ́ЛА, КРУ́ПКА діал. Словник синонімів української мови