крутивус

ВУСА́НЬ (чоловік з вусами); ПРУДИ́ВУС (ПРУДИ́УС) розм. (з довгими пишними вусами); КРУТИ́ВУС розм. (з хвацько закрученими вусами); ВУСА́Ч рідше. Поруч з Славиком сидить її, Мар'янин батько — круглоголовий кремезний вусань (О. Гончар); — Що за баляндрасник отсей прудиус! — каже, сміючись, Сомко (П. Куліш); (Горпина:) Може, на мене задивиться який кожум'яцький прудивус (І. Нечуй-Левицький); Залишив свою мовчазність і сивий суворий вусач (Я. Баш).

Значення в інших словниках

1. крутивус — крути́ву́с іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. крутивус — -а, ч., розм. Джигун, чепурун із хвацько закрученими вусами; прудивус.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крутивус — КРУТИ́ВУС, а, ч., розм. Франт, чепурун із хвацько закрученими вусами; прудивус. На підкасканих губах молодиці, які так і надили до себе крутивусів, з'являються глузи (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
4. крутивус — КРУТИ́ВУ́С, а, ч., розм. Франт, чепурун із хвацько закрученими вусами; прудивус.  Словник української мови в 11 томах