лобовий
ВІДВЕ́РТИЙ (у якому неприховано виражаються думки, почуття), ПРЯМИ́Й, ПРОЗО́РИЙ, ЛОБОВИ́Й, НЕПОТАЙНИ́Й. В його кремезній постаті і в одвертому погляді було щось владне (П. Панч); Діду наш, кремезний запорожче! Що було у тебе найдорожче — Зір орлиний, вуса до лиця,.. Чуле серце і прямі слова (Т. Масенко); — А я все думаю: чого це Гнатові в селі не сидиться? — каже з прозорим натяком Ксеня (І. Волошин); На таке лобове запитання юнак згоджується на перше-ліпше ім'я (І. Нечуй-Левицький); І полилась їх розмова — щира, непотайна (І. Нечуй-Левицький).
ЛОБОВИ́Й (спрямований прямо перед собою, у лоб), ФРОНТА́ЛЬНИЙ. Вогонь партизанів був лобовим огнем з прекрасно замаскованих позицій (С. Воскрекасенко); На схилах — траншеї: З фронтальним вогнем, з перехресним вогнем, З кинджальним... (І. Нехода).
ПЕРЕ́ДНІЙ (який міститься попереду інших предметів, є передом чогось); ПЕ́РШИЙ (який міститься попереду); ФРОНТА́ЛЬНИЙ (який міститься на або в центральній стороні чогось); ЛОБОВИ́Й (перев. про перед машини, агрегату); ПЕРЕДОВИ́Й (розташований найближче до лінії фронту). Тільки що пором з'їхав на середину, як передня половина його стала тонути (Панас Мирний); Людська течія виносить їх на перший виступ гори (Леся Українка); З фронтального боку балкони вже давно були зруйновані, на їх місці стирчав тільки покручений метал (О. Гончар); По лобовому склу важко спливали краплини дощу (Є. Кравченко); На передових позиціях зав'язуються нові бої (В. Еллан). — Пор. фаса́дний.
Словник синонімів української мови