лобовий
ЛОБОВИ́Й, а́, е́.
1. Те саме, що ло́бний.
В тім капшучці жаб'яча задня права лапка .. та лобова кісточка (Г. Квітка-Основ'яненко);
У повітрі з'явилось щось нове – дивний звук, наднизька вібрація, відчутна лобовою кісткою і легким коливанням повітря (Любко Дереш).
2. Спрямований прямо перед собою, в лоб.
Вогонь партизанів був лобовим огнем з прекрасно замаскованих позицій (С. Воскрекасенко);
Сталевий щит “Гвардії” прикриває нас од лобового вогню противника (Є. Доломан);
// перен. Прямий, прямолінійний.
На лобове запитання юнак згоджується на перше-ліпше ім'я (Ю. Яновський).
3. Який міститься в передній частині чого-небудь; передній.
В центрі міста .. стояв цей “хмародряп”, гордість Хабаровська, – шестиповерховий, сірий будинок американського стилю, на лобовій стіні – великі бетонові рельєфні літери “ДеВеБанк” (І. Багряний);
Стрічний вітер, задимаючи поза лобове скло, приємно холодив обличчя й груди (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)