лопать

ЛО́ПАТЬ (плоска гребна частина весел, суднових коліс, повітряних гвинтів і т. ін.), ЛО́ПАТЕНЬ, ЛОПА́ТКА, ПЛИ́ЦЯ (гребного колеса). Невже він не побачить, як Дніпро падатиме на лопаті турбін, як пороги пірнуть під воду?.. (М. Рудь); Шум з-під млинових коліс, котрі мигочуть своїми лопатнями, мов тими крилами, пускаючи з себе довгими разками краплі прозорої води (І. Нечуй-Левицький); Турбінна лопатка; Він сів на човен, вибрався на середину ріки і.. став гойдатися на хвилях, створюваних плицями пароплавів (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. лопать — ло́пать іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. лопать — -і, ж., чого і без додатка. 1》 Широкий плаский кінець чого-небудь. 2》 Робоча, плоскої форми частина гребних і повітряних гвинтів, а також коліс, весел і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лопать — ЛО́ПАТЬ, і, ж., чого і без дод. 1. Широкий плаский кінець чого-небудь. Посередині ставка плив дядько в надувному гумовому човні, гребучи широкою лопаттю весла (Є.  Словник української мови у 20 томах
4. лопать — ЛО́ПАТЬ, і, ж., чого і без додатка. 1. Широкий плаский кінець чого-небудь. Збільшити продуктивність праці [орача] можна було тільки за рахунок розширення лопаті наральника (Нариси стар. іст.  Словник української мови в 11 томах
5. лопать — Лопать, -ті ж. 1) Лопасть весла. Мнж. 179. 2) = лотай. Лв. 97.  Словник української мови Грінченка