люблений

КОХА́НИЙ прикм. (якого кохають), МИ́ЛИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЛЮБИ́МИЙ, ЛЮ́БЛЕНИЙ розм. Жайсак певно говорив їй щось хороше, а втім, і найпростіші слова в устах коханої людини завжди бринять чарівною музикою... (З. Тулуб); — Вулкасю милий, уродливий! Мій друже вірний, справедливий! Чи дуже любиш ти мене? (І. Котляревський); Він стояв у садку під яблунею, вкритою білим цвітом, і говорив з любою дівчиною (М. Коцюбинський); В кіосці сидить Маруся Богуславка, найстарша й любима Юсуфова жінка (І. Нечуй-Левицький); Удова його люблена тоді вже звінчалася з якимсь шинкарем (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. люблений — лю́блений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. люблений — див. коханий  Словник синонімів Вусика
3. люблений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. ч. до любити. 2》 у знач. прикм., рідко, Те саме, що коханий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. люблений — ЛЮ́БЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до люби́ти. Лаврів, поетами люблених, Пишних магнолій не видко, Ані струнких кипарисів (Леся Українка); Настрашені бояре [бояри] покликали на київський престіл Мономаха, як найбільш любленого в народі князя...  Словник української мови у 20 томах
5. люблений — Лю́блений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. люблений — ЛЮ́БЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. ч. до люби́ти. Він був добрий ученик і добрий товариш, загально люблений задля свойого доброго гумору (Фр.  Словник української мови в 11 томах
7. люблений — Лю́блений, -а, -е Тотъ, кого полюбили. Бере собі Химочку любленую. Грин. III. І. 460. Баба сужена, а кума люблена. Ном. № 8082.  Словник української мови Грінченка