мить

МИТЬ (дуже короткий відрізок часу), ХВИЛИ́НА, ХВИ́ЛЯ розм., ХВИ́ЛЬКА розм., МОМЕ́НТ, МЕНТ розм., МЕТ діал. Великі дівочі очі мить дивились пильно на дві постаті перед собою (Ю. Смолич); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Рильський); Хай то була лише хвиля щастя, але ж вона була, і її ніхто вже не зітре з пам'яті! (М. Чабанівський); Іскров хвильку помовчав (О. Бойченко); Вона на момент розігнулась у струнку різьблену постать і знову нахилилась. Збирала гриби (О. Досвітній); Ще один мент — і свиня стягнула б дитину з лави (С. Васильченко); — Пора, — каже старший брат і встає. В один мет усі вони були на ході (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. мить — (короткий відрізок часу) момент, хвилина, розм. мент, хвиля.  Словник синонімів Полюги
2. мить — мить іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. мить — Мент, момент, зст. мет; (період часу) секунда, хвилька, часинка.  Словник синонімів Караванського
4. мить — Мент, миттєвість, момент, секунда, хвилечка, хвилина, хвилинка, хвилька Фразеологічні синоніми: змиг ока; одна мить; одна секунда; один мент; якась мить; якась секунда; якась хвилечка; якась хвилька; якийсь мент  Словник синонімів Вусика
5. мить — [мит'] -т'і, ор. -т':у, р. мн. -теий  Орфоепічний словник української мови
6. мить — -і, ж. Дуже короткий відтинок часу; момент (у 1 знач.). || чого, яка. Певний відтинок часу. В одну мить. Тієї ж миті. Ні на мить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. мить — МИТЬ, і, ж. Дуже короткий проміжок часу; момент (у 1 знач.). Він нахилився вперед, витягнув шию і ловив вухом той клик машини довго, уважно, наче боявся пропустити з нього хоч одну мить (М. Коцюбинський); // чого, яка. Певний відрізок часу.  Словник української мови у 20 томах
8. мить — в одну́ мить, перев. з дієсл. Дуже швидко, миттєво; враз. Василь напряг усі сили і в одну мить, то зігнувшись, то вигнувшись, штовхнув по спині Габелка (Панас Мирний); За димом палахнуло полум’я й обхопило клуню в одну мить (І.  Фразеологічний словник української мови
9. мить — Мить, -ті, -ті, -ттю; ми́ті, -тей  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. мить — МИТЬ, і, ж. Дуже короткий проміжок часу; момент (у 1 знач.). Він нахилився вперед, витягнув шию і ловив вухом той клик машини довго, уважно, наче боявся пропустити з нього хоч одну мить (Коцюб., II, 1955, 39); // чого, яка. Певний відрізок часу.  Словник української мови в 11 томах
11. мить — Мить, -ті ж. Мигъ, мгновеніе. Як махнув, так у одну мить і набрав води. Рудч. Ск. II. 82. Все змішалось в одну мить і злилось докупи. Левиц. І. Коли хто випалить з рушниці, ти в ту ж мить побачиш світ. Ком. II.  Словник української мови Грінченка