морг

МОРГ (приміщення для трупів), ПОКІ́ЙНИЦЬКА, ТРУПА́РНЯ, МЕРТВЕ́ЦЬКА розм. Мені було дев'ятнадцять років і я був начальником моргу (Ю. Смолич); В лікарні діда пізнали, роздягли і віднесли до трупарні, сповістили Анну (І. Микитенко); Тут в анатомці університетській, В її пустій, неприбраній мертвецькій, На голому, холодному столі Лежить товариш з кулею в чолі (М. Бажан).

Значення в інших словниках

1. морг — Морг: — (поля) трохи більше ніж півгектара [X] — давня земельна німецька одиниця виміру площі, що перейшла до Польщі і Галичини; в XIX — на початку XX ст.  Словник з творів Івана Франка
2. морг — морг 1 іменник чоловічого роду покійницька морг 2 іменник чоловічого роду міра землі арх. морг 3 присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
3. морг — Трупарня, як ім. покійницька.  Словник синонімів Караванського
4. морг — I -у, ч. Будівля, приміщення для трупів; трупарня, покійницька. II -а, ч., заст. У Польщі, Литві та на загарбаних ними українських землях у 16-18 ст., а в Західній Україні – до 1939 р. – міра землі, що дорівнювала 0,56 га. III розм. Уживається як присудок за знач. моргнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. морг — Мертвячня, див. трупарня  Словник чужослів Павло Штепа
6. морг — МОРГ¹, у, ч. Будівля, приміщення для трупів; трупарня, покійницька. Мені було дев'ятнадцять років, і був я начальником моргу (Ю. Смолич); У морзі була померла людина (з наук.-попул. літ.). МОРГ², а, ч., заст.  Словник української мови у 20 томах
7. морг — Міра земельної площі, що дорівнювала 0,6-0,7 га  Словник застарілих та маловживаних слів
8. морг — I (франц. morgue) спеціально обладнане приміщення для зберігання трупів людей. II (польс. morg, morga, від нім. Morgen) одиниця земельної площі в Польщі, Литві, а також на загарбаних ними українських і білоруських землях. Вживалася з 16 ст.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. морг — Морг, -га і морґ, -ґа; мо́рг[ґ]и, -г[ґ]ів (міра)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. морг — МОРГ¹, у, ч. Будівля, приміщення для трупів; трупарня, покійницька. Мені було дев’ятнадцять років і був я начальником моргу (Смолич, Театр.., 1946, 10); У морзі була померла людина (Наука.., 10, 1962, 13). МОРГ², а, ч., заст.  Словник української мови в 11 томах
11. морг — I. Морг меж. Выражающее миганіе, морганіе. Кив, морг на його. Ном. № 8764. --------------- II. Морг, -га м. Миганіе, морганіе. на кивах та на мо́ргах розмовляти. Разговаривать мимикой. --------------- III. Морг, -га и морґ, -га м. Моргъ, межевая мѣра =...  Словник української мови Грінченка