морг
I -у, ч.
Будівля, приміщення для трупів; трупарня, покійницька.
II -а, ч., заст.
У Польщі, Литві та на загарбаних ними українських землях у 16-18 ст., а в Західній Україні – до 1939 р. – міра землі, що дорівнювала 0,56 га.
III розм.
Уживається як присудок за знач. моргнути.
Великий тлумачний словник сучасної української мови