мінити

ЗМІ́НЮВАТИ (робити іншим, інакшим), ЗМІНЯ́ТИ, МІНЯ́ТИ, МІНИ́ТИ рідше, ПЕРЕМІНЯ́ТИ, ПЕРЕМІ́НЮВАТИ, ВІДМІНЯ́ТИ, ВІДМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПЕРЕРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕШИКО́ВУВАТИ, ПЕРЕІНА́КШУВАТИ розм., ПЕРЕІНА́ЧУВАТИ розм. рідше, ПРЕОБРАЖА́ТИ книжн. (різко, суттєво, шляхом переробки тощо). — Док.: зміни́ти, переміни́ти, відміни́ти, переверну́ти, перероди́ти, перешикува́ти, переіна́кшити, переіна́чити. Ніч змінювала обриси й форми місцевості та речей, плутала почуття віддалення й часу (М. Трублаїні); Він перекидає торбу через плече, одним рухом міняє форму шапки, міняє і вираз обличчя й в'яло хльоскає батогом (М. Стельмах); Хоть вовк линяє, Та норов не переміняє (Л. Боровиковський); Але сопілки й тамбурини глухий одмінюють мотив (М. Рильський); Кілька робітників метикують над якимось пристроєм до комбайна, щось лагодять, переінакшують (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. мінити — міни́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. мінити — міню, міниш, недок., перех. Те саме, що змінювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мінити — МІНИ́ТИ, міню́, мі́ниш, недок., кого, що. Те саме, що змі́нювати. Хому Хаєцького фронтове життя мінило на очах у всіх (О. Гончар); Темінь і світло перекочувались по дівочому обличчю, примхливо мінили його (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
4. мінити — МІНИ́ТИ, міню́, мі́ниш, недок., перех. Те саме, що змі́нювати. Хому Хаєцького фронтове життя мінило на очах у всіх (Гончар, III, 1959, 201); Темінь і світло перекочувались по дівочому обличчю, примхливо мінили його (Стельмах, На.. землі, 1949, 145).  Словник української мови в 11 томах
5. мінити — Мінити, -ню́, -ниш гл. Мѣнять, промѣнивать. Що ж ти нам міниш, красная панно? — Єдному міна — шовкова хустка, другому міна — золотий перстень, третьому міна — сама молода. Чуб. III. 300.  Словник української мови Грінченка