навиворіт
НАВИ́ВОРІТ (про одяг, тканину — зворотним, внутрішнім боком назовні); НАВЕ́РХ, ВГО́РУ (УГО́РУ), НАГО́РУ розм. (чим — із сл. на позначення внутрішнього боку). — Чи це воно на лице, чи, мабуть, навиворіт? — питала Онися, придивляючись до матерії (І. Нечуй-Левицький); (Ганна:) А кожух, кумо, де? Не забудьте вивернути вовною наверх, як зустрічатимете зятя!.. (М. Кропивницький); Он ще кожушина вовною вгору, мов вівця, простяглася (Панас Мирний).
НАВПАКИ́ (зовсім інакше, протилежно тому, як буває, як припускалося), НАВИ́ВОРІТ розм. Доктор каже, а ти роби навпаки: тоді якраз буде гаразд (І. Нечуй-Левицький); У нас звичайно навиворіт робиться: як мала біда, то чоловік бурчить, а як велика, то мовчить (І. Франко).
Словник синонімів української мови