навряд
НАВРЯ́Д част. (ужив. для вираження сумніву в тому, про що говориться); НАВРЯ́Д ЧИ присл., ЛЕ́ДВЕ ЧИ присл. Отоді, як прийде (Чіпка), я йому й віддам жито ... Та й то навряд! (Панас Мирний); Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас на Україні (О. Довженко); Так ясно, просто і дотепно ледве чи хто потрапив у нас вивести тоту гнилятину на чисту воду (М. Коцюбинський).
Словник синонімів української мови