навряд
НАВРЯ́Д, присл. Мало достовірно, сумнівно.
Петро Федорович закрив очі. Чи то сон був, чи мана його? Навряд чи сон, — бо Петро Федорович кинувся, мов опечений (Мирний, І, 1954, 342);
Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас на Україні (Довж., І, 1958, 69).
Словник української мови (СУМ-11)