навряд
НАВРЯ́Д, част. модальн., зі сл. ч и.
Уживається для вираження сумніву у вірогідності, ймовірності висловленого певним членом речення.
Петро Федорович закрив очі. Чи то сон був, чи мана його? Навряд чи сон, – бо Петро Федорович кинувся, мов опечений (Панас Мирний);
Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас на Україні (О. Довженко);
Причина була така дражлива, що навряд, чи можна про неї багато сказати (Ірина Вільде);
Туман і справді завис такою непролазною кашею, що навряд чи якийсь човен знайшовся би, щоб доставити нас до Венеції (Ю. Андрухович);
– Ви успішно завалили екзаменаційну сесію? Ні; Нехай пробує свої сили і одноосібник, хоч таких навряд чи багато знайдеться (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)