надвоє
НА́ВПІ́Л (на дві приблизно рівні частини), НА́ДВО́Є, ПОПОЛОВИ́НІ, ПОПОЛА́М, НАПОПОЛА́М розм. Одна (зморшка) розкраювала навпіл лоба, а друга ділила на дві півкульки підборіддя (П. Автомонов); Я з розпачу ухватив весло і замахнувся так, ніби хотів перебити рибалку надвоє (Ю. Яновський); — Значить, все треба поділити пополовині (М. Стельмах); Якщо грушка є в Оверка, Значить, грушку — пополам (І. Муратов); Напополам перервусь, а таки доб'юся свого (А. Головко).
Словник синонімів української мови