Значення в інших словниках
-
надвоє —
на́дво́є прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
надвоє —
НАДВОЄ – НА ДВОЄ Надвоє, присл. 1. На дві частини; двозначно. Розкушу я горішок надвоє (пісня); Та запона враз захиталася і розійшлася надвоє (А.Кащенко); Пасок так стягнув йому живіт, наче надвоє переділив дядька (А.
Літературне слововживання
-
надвоє —
присл. 1》 На дві частини; навпіл. || рідко. У два рази; удвічі, удвоє. 2》 перен., розм. Двозначно, непевно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
надвоє —
НА́ДВО́Є, присл. 1. На дві частини; навпіл. Розбиваєтьс [камінь] надвоє, начетверо, на мільйон шматків і шматочків (Г. Хоткевич); В лісі ворог, а до лісу зостається з кілька гін. Командир надвоє ділить, розділяє свій загін (Л.
Словник української мови у 20 томах
-
надвоє —
ба́ба (ще) на́двоє ворожи́ла (гада́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..).
Фразеологічний словник української мови
-
надвоє —
НА́ВПІ́Л (на дві приблизно рівні частини), НА́ДВО́Є, ПОПОЛОВИ́НІ, ПОПОЛА́М, НАПОПОЛА́М розм. Одна (зморшка) розкраювала навпіл лоба, а друга ділила на дві півкульки підборіддя (П.
Словник синонімів української мови
-
надвоє —
Надво́є, присл. Розби́в надво́є
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
надвоє —
НА́ДВО́Є, присл. 1. На дві частини; пополам. [Василь:] Домахо! Бачиш оцю соломинку́ От взяв у зуби, перекусив надвоє… (Кроп., II, 1958, 130); В лісі ворог, а до лісу зостається з кілька гін. Командир надвоє ділить, розділяє свій загін (Перв.
Словник української мови в 11 томах
-
надвоє —
Надво́є нар. Надвое, на двѣ части. Завіса церковна роздерлась надвоє. Єв. Мр. XV. 38. Вони собі хату збудували надвоє, у одній молоді, а в другій мати. МВ. Обід іде надвоє: в хаті, а хто бідніший і старці — на дворі. Сим. 235.
Словник української мови Грінченка