нападник

ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн., ПІДКО́РЮВАЧ, ПОКОРИ́ТЕЛЬ, ІНТЕРВЕ́НТ (учасник інтервенції); ОКУПА́НТ (учасник окупації); АНЕКСІОНІ́СТ (прибічник анексії); ЕКСПАНСІОНІ́СТ (прибічник експансії). Загарбники, відступаючи, метались величезними зграями (О. Довженко); Повідомлялось, що всю величезну армію завойовників під Сталінградом взято в жорсткі шори (Я. Баш); Читаючи безсмертні рядки "Слова", ми ніби бачимо, як виступають на захист сплюндрованої лихими напасниками землі руські полки (І. Цюпа); Не хижі конквістадори — Працівники морів Крають сині простори Грудьми кораблів (М. Рильський); Партизанський загін довгий час успішно боровся проти біляків та інтервентів (О. Гончар); Каламутними потоками вступали окупанти на площі, розтікалися по околицях (Києва) і повзли на Чернігівщину, Полтавщину, Донбас (О. Довженко).

КРИ́ВДНИК (той, хто робить комусь кривду), ОБИ́ДНИК рідше, НАПРА́СНИК діал., ОБРА́ЗНИК діал.; НАПА́ДНИК (той, хто нападає, чіпляється, щоб скривдити). Почалися позви, судова тяганина. Давидів кривдник напував сільських суддів горілкою, давав, де треба, хабарів, і тії судді скрутили свою справу (Б. Грінченко); Відчепися, напраснику, я не була на празнику (М. Номис); Кого поцілувала? Хулігана, нападника (О. Донченко).

НАПА́ДНИК (гравець футбольної, хокейної та інших спортивних команд, який грає в нападі), НАПАДА́ЮЧИЙ, ФО́РВАРД.

Значення в інших словниках

1. нападник — напа́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. нападник — див. ворог  Словник синонімів Вусика
3. нападник — [нападниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
4. нападник — -а, ч. 1》 Той, хто нападає з метою агресії, пограбування, поневолення; загарбник. 2》 Той, хто нападає, пристає до кого-небудь, щоб скривдити; кривдник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нападник — НАПА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто нападає з метою агресії, пограбування, поневолення; загарбник. Русь мусить сильною бути, а сила здобувається на війні.  Словник української мови у 20 томах
6. нападник — Напа́дник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. нападник — НАПА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто нападає з метою агресії, пограбування, поневолення; загарбник. Нападники по-варварському руйнували все на своєму шляху, нищили посіви, спалювали цілі села (Наука… З, 1965, 10); Перший бій з нападниками стався...  Словник української мови в 11 томах