напуття

НАСТАНО́ВА (конкретні поради, рекомендації з боку старшого або досвідченішого, як слід правильно робити, поводитися в тих чи інших випадках); НАПУ́ТТЯ, НАПУ́ЧЕННЯ, НАПУ́ЧУВАННЯ (добрі побажання, повчальні слова, поради — звичайно перед відправленням у дорогу або початком якої-небудь справи, під час прощання); НАВЧА́ННЯ, НАУ́КА (те, що дає життєвий досвід, служить уроком на майбутнє). Прощаючись з дівчиною, Станіслав Сигізмундович, крім настанов та порад, дав їй.. компас (Ю. Збанацький); Сашко підбіг і зупинився перед Григорієм Івановичем, дивлячись на нього запитливо: він чекав наказу або якогось напучення (Ю. Смолич); Напучування працьовитої, тяжким життям умудреної Луківни, що він уже не маленький, сам повинен усе розуміти, не пройшли повз свідомість хлопчика (Я. Баш); Останні свої навчання мати доказала аж тоді, коли Матвійко сидів уже поряд з батьком на возі (О. Донченко); Вона.. тихенько, мов побоюючись, щоб хтось не підслухав її науки, починає говорити (М. Стельмах). — Пор. 1. пора́да.

Значення в інших словниках

1. напуття — напу́ття іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. напуття — -я, с. Поради, побажання кому-небудь (перев. перед відправленням у дорогу або початком якоїсь справи); напучення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напуття — НАПУ́ТТЯ, я, с. Поради, побажання кому-небудь (перев. перед відправленням у дорогу або початком якоїсь справи); напучення. Відразу після Артемового напуття вчорашні курсанти шикувались і з повною викладкою рушали до вокзалу (О.  Словник української мови у 20 томах
4. напуття — НАПУ́ТТЯ, я, с. Поради, побажання кому-небудь (перев. перед відправленням у дорогу або початком якоїсь справи); напучення. Відразу після Артемового напуття вчорашні курсанти шикувались і з повною викладкою рушали до вокзалу (Підс.  Словник української мови в 11 томах