напуття

НАПУ́ТТЯ, я, с.

Поради, побажання кому-небудь (перев. перед відправленням у дорогу або початком якоїсь справи); напучення.

Відразу після Артемового напуття вчорашні курсанти шикувались і з повною викладкою рушали до вокзалу (О. Підсуха);

Частіше стало снитися мені .. Дитячих мрій незвідані путі І щедрі напуття, що дарувала мати (М. Нагнибіда);

Один з робітників-ремонтників, які допомагали Яцубі, давав господареві вже прикінцеві напуття (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. напуття — напу́ття іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. напуття — -я, с. Поради, побажання кому-небудь (перев. перед відправленням у дорогу або початком якоїсь справи); напучення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напуття — НАСТАНО́ВА (конкретні поради, рекомендації з боку старшого або досвідченішого, як слід правильно робити, поводитися в тих чи інших випадках); НАПУ́ТТЯ, НАПУ́ЧЕННЯ, НАПУ́ЧУВАННЯ (добрі побажання, повчальні слова...  Словник синонімів української мови
4. напуття — НАПУ́ТТЯ, я, с. Поради, побажання кому-небудь (перев. перед відправленням у дорогу або початком якоїсь справи); напучення. Відразу після Артемового напуття вчорашні курсанти шикувались і з повною викладкою рушали до вокзалу (Підс.  Словник української мови в 11 томах