напутній
ПОВЧА́ЛЬНИЙ (який містить у собі повчання, напучення), НАПУ́ТНІЙ, НАПУ́ТЛИВИЙ, МОРАЛІСТИ́ЧНИЙ, СЕНТЕНЦІ́ЙНИЙ, ДИДАКТИ́ЧНИЙ книжн.; НАСТА́ВНИЦЬКИЙ, УЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ (ВЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ), ДОКТОРА́ЛЬНИЙ книжн., МЕ́НТОРСЬКИЙ книжн. (про голос, тон — властивий повчанню, тому, хто повчає). Параска не без гордості слухала повчальну річ чоловіка (К. Гордієнко); Згадав (Іван) учорашній день, останній іспит, поздоровлення товаришів і декого з викладачів, добрі побажання, напутні слова (В. Гжицький); Буркотливо-напутливий тон старого Повчанського дратував Сагайдачного (З. Тулуб); Уся щира суть моралістичних Саадієвих порад зводиться в "Голістані" до правила: "Не будь вовком, тільки ж не будь і вівцею, щоб тебе вовки не з'їли" (А. Кримський); Оті шкільні діалоги мали вплив і на шкільну драму, придавши їй замість поетичного дидактичний характер (І. Франко); — Мені потрібна перекладачка.. Ви розумієте мене? — звернувся до неї наставницьким тоном (А. Хижняк); — Ні, серденько, — додав молодий чоловік поважним, учительським тоном, — так не можна робити! (І. Франко); Тим же докторальним тоном, яким допіру повчав директора, він промовив: — Ви прийшли до нас, товаришу Васюта, якраз перед першими експериментами Розенберга (Ю. Шовкопляс); Він трохи передихнув, певно збагнувши, що менторський тон і докори тут ні до чого (В. Кучер).
Словник синонімів української мови