Значення в інших словниках
-
напутній —
напу́тній прикметник
Орфографічний словник української мови
-
напутній —
(тон) повчальний, напутливий, менторський, напутницький.
Словник синонімів Караванського
-
напутній —
[напут(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
напутній —
НАПУ́ТНІЙ, я, є. Який містить у собі напуття. Далі міністр висловив Андрію кілька напутніх настанов (О. Гуреїв); Каро воював сміливо, пам'ятаючи напутні слова батька (Н. Рибак); Боженко, як і завжди, закінчив свою промову напутнім словом (О.
Словник української мови у 20 томах
-
напутній —
ПОВЧА́ЛЬНИЙ (який містить у собі повчання, напучення), НАПУ́ТНІЙ, НАПУ́ТЛИВИЙ, МОРАЛІСТИ́ЧНИЙ, СЕНТЕНЦІ́ЙНИЙ, ДИДАКТИ́ЧНИЙ книжн.; НАСТА́ВНИЦЬКИЙ, УЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ (ВЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ), ДОКТОРА́ЛЬНИЙ книжн., МЕ́НТОРСЬКИЙ книжн.
Словник синонімів української мови
-
напутній —
НАПУ́ТНІЙ, я, є. Який містить у собі напуття. Далі міністр висловив Андрію кілька напутніх настанов (Гур., Життя.., 1954, 6); Боженко, як і завжди, закінчив свою промову напутнім словом (Довж.
Словник української мови в 11 томах