невезучий

НЕВДА́ТНИЙ (такий, якого супроводжують невдачі), НЕВЕЗУ́ЧИЙ розм. рідше. Мені вже трохи жалко стало, Що буде горювать сама (веселочка): — Де ж, — думав я, — невдатній діться (Л. Глібов); Ні, таки невезучим народився я, та й годі. Недарма ж каже мати, що хто вродився в маї, то все життя буде маятися (М. Стельмах). — Пор. 1. неща́сний.

Значення в інших словниках

1. невезучий — (якому не щастить) невдатний.  Словник синонімів Полюги
2. невезучий — невезу́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. невезучий — див. нещасливий  Словник синонімів Вусика