ненадійний

НЕПЕ́ВНИЙ (про справу, становище і т. ін. — якому не можна довіритися, який викликає сумнів у своїй надійності), НЕНАДІ́ЙНИЙ, СУМНІ́ВНИЙ, СЛИЗЬКИ́Й, ХИСТКИ́Й, ХИТКИ́Й рідше (який невизначеністю, двозначністю приховує в собі щось небезпечне). Мандрую, кохана, в непевну дорогу, В тяжку невідомую путь (Олена Пчілка); Люба мамочко! ..стан моїх нервів все-таки ненадійний: одна безсонна ніч, невелика втома — і все йде шкереберть (Леся Українка); Як можна полюбити таку сумнівної вартості абстракцію, як "сила життя", того не можу собі уявити (І. Франко); Він збирався поговорити з Каргатом на досить слизьку тему (Ю. Шовкопляс); Невеселі святки були Грицькові того року. Не те, щоб він дуже жалів про Настю, неприємний був самий факт, що відкрив йому очі на хистке його становище (А. Головко). — Пор. 1. підозрі́лий.

НЕВІ́РНИЙ (непостійний у стосунках з ким-небудь, який порушує довіру, вірність, дружбу); ЗРАДЛИ́ВИЙ (який зрадив або зраджує в коханні, дружбі). Важко стало на душі од одної чутки, що в його дружина невірна (О. Стороженко); То ти вже про те і не згадуєш, — ні, — Що серце давно віддала ти мені? Те миле й зрадливе серденько своє! (Леся Українка). — Пор. 1. ненаді́йний.

НЕНАДІ́ЙНИЙ (якому не можна вірити або довіряти, на якого не можна покластися), НЕПЕ́ВНИЙ, СУМНІ́ВНИЙ (який викликає сумнів щодо своєї надійності); БЕЗВІДПОВІДА́ЛЬНИЙ (який не усвідомлює відповідальності за свої слова, вчинки тощо); НЕВИ́ПРОБУВАНИЙ, НЕПЕРЕВІ́РЕНИЙ (який ще не показав себе на ділі). (Лісницький:) Я прийшов сказати, Що ненадійний, темний чоловік — Іван Виговський (Л. Дмитерко); Кому власна батьківщина З малих літ не дорога, — Той непевна є людина (П. Грабовський); — Покриваєш сумнівні елементи на селі. Навіщо брав під захист Хомутенка, коли на нього повно компрометуючих матеріалів? (Григорій Тютюнник); — Я зняв з роботи оператора Кумач.. Молоденьке таке дівча, безвідповідальне (А. Хижняк); Справді, хіба довів він чимось своє право стати воїном? ..Він ще невипробуваний (В. Петльований). — Пор. 1. неві́рний, 1. підозрі́лий.

Значення в інших словниках

1. ненадійний — Несподіваний [I]  Словник з творів Івана Франка
2. ненадійний — ненаді́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. ненадійний — (хто) ЗРАДЛИВИЙ, сумнівний, підозрілий; (- річ) неміцний, нетривкий, крихкий.  Словник синонімів Караванського
4. ненадійний — -а, -е. 1》 Якому не можна вірити або довіряти, на якого не можна покластися. || у знач. ім. ненадійні, -них, мн. Ті, кому не можна вірити або довіряти в чомусь. || На якого не можна покладати які-небудь надії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ненадійний — Непевний, нетривалий, хитливий, нетвердий, (смерть) несподівана, раптова, передчасна, нагальна, див. скоропостижна  Словник чужослів Павло Штепа
6. ненадійний — НЕНАДІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Якому не можна вірити або довіряти, на якого не можна покластися. – Серед тих півтисячі солдатів запасного полку хіба що сотня набереться таких, котрим можна без риску довірити зброю. А решта – дуже ненадійний народ (А.  Словник української мови у 20 томах
7. ненадійний — НЕНАДІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Якому не можна вірити або довіряти, на якого не можна покластися. — Серед тих півтисячі солдатів запасного полку хіба що сотня набереться таких, котрим можна без риску довірити зброю.  Словник української мови в 11 томах