ненадійний

НЕНАДІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Якому не можна вірити або довіряти, на якого не можна покластися.

— Серед тих півтисячі солдатів запасного полку хіба що сотня набереться таких, котрим можна без риску довірити зброю. А решта — дуже ненадійний народ (Головко, II, 1957, 548);

[Лісницький:] Я прийшов сказати, Що ненадійний, темний чоловік — Іван Виговський, лжець та інтриган (Дмит., Навіки.., 1950, 33);

// у знач. ім. ненаді́йні, них, мн. Ті, кому не можна вірити або довіряти в чомусь.

Іван умів завчасно віддалити ненадійних (Кол., Терен.., 1959, 44);

// На якого не можна покладати які-небудь надії.

— А чого це не чути веселих пісень та дзенькоту чарок? — На вас чекали, — одказала Варя. — А для чого ж на мене чекати? Я гість ненадійний, непосидючий (Ткач, Плем’я.., 1961, 172).

2. Який викликає сумнів, побоювання щодо своєї міцності, якості і т. ін.; неміцний.

Не можуть такі ненадійні турбіни стояти на наших.. станціях (Собко, Біле полум’я, 1952, 164);

Вештався [Юрко] навколо машини, перевіряючи стан своїх ненадійних скатів (Добр., Тече річка.., 1961, 121);

Почалася відлига, крига на Сир-Дар’ї стала ненадійною і до Раїма можна було добратися лише удосвіта, коли за ніч підмерзало (Тулуб, В степу.., 1964, 364);

// Який не може забезпечити, гарантувати успіх, досягнення певної мети і т. ін.

Повір мені, що для цих ран дуже ненадійні ліки — дзвіночки конвалій (Донч., VI, 1957, 588);

Ненадійний захист.

Значення в інших словниках

1. ненадійний — Несподіваний [I]  Словник з творів Івана Франка
2. ненадійний — ненаді́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. ненадійний — (хто) ЗРАДЛИВИЙ, сумнівний, підозрілий; (- річ) неміцний, нетривкий, крихкий.  Словник синонімів Караванського
4. ненадійний — -а, -е. 1》 Якому не можна вірити або довіряти, на якого не можна покластися. || у знач. ім. ненадійні, -них, мн. Ті, кому не можна вірити або довіряти в чомусь. || На якого не можна покладати які-небудь надії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ненадійний — Непевний, нетривалий, хитливий, нетвердий, (смерть) несподівана, раптова, передчасна, нагальна, див. скоропостижна  Словник чужослів Павло Штепа
6. ненадійний — НЕНАДІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Якому не можна вірити або довіряти, на якого не можна покластися. – Серед тих півтисячі солдатів запасного полку хіба що сотня набереться таких, котрим можна без риску довірити зброю. А решта – дуже ненадійний народ (А.  Словник української мови у 20 томах
7. ненадійний — НЕПЕ́ВНИЙ (про справу, становище і т. ін. — якому не можна довіритися, який викликає сумнів у своїй надійності), НЕНАДІ́ЙНИЙ, СУМНІ́ВНИЙ, СЛИЗЬКИ́Й, ХИСТКИ́Й, ХИТКИ́Й рідше (який невизначеністю, двозначністю приховує в собі щось небезпечне).  Словник синонімів української мови