ненадійний
НЕНАДІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Якому не можна вірити або довіряти, на якого не можна покластися.
– Серед тих півтисячі солдатів запасного полку хіба що сотня набереться таких, котрим можна без риску довірити зброю. А решта – дуже ненадійний народ (А. Головко);
[Лісницький:] Я прийшов сказати, Що ненадійний, темний чоловік – Іван Виговський, лжець та інтриган (Л. Дмитерко);
// у знач. ім. ненаді́йні, них, мн. Ті, кому не можна вірити або довіряти в чомусь.
Іван умів завчасно віддалити ненадійних (П. Колесник);
// На якого не можна покладати які-небудь надії.
– А чого це не чути веселих пісень та дзенькоту чарок? – На вас чекали, – одказала Варя. – А для чого ж на мене чекати? Я гість ненадійний, непосидючий (Д. Ткач).
2. Який викликає сумнів, побоювання щодо своєї міцності, якості і т. ін.; неміцний.
Не можуть такі ненадійні турбіни стояти на наших .. станціях (В. Собко);
Вештався [Юрко] навколо машини, перевіряючи стан своїх ненадійних скатів (С. Добровольський);
Почалася відлига, крига на Сир-Дар'ї стала ненадійною і до Раїма можна було добратися лише удосвіта, коли за ніч підмерзало (З. Тулуб);
// Який не може забезпечити, гарантувати успіх, досягнення певної мети і т. ін.
Повір мені, що для цих ран дуже ненадійні ліки – дзвіночки конвалій (О. Донченко);
Ненадійний захист.
Словник української мови (СУМ-20)