непогасимий

НЕВГАСИ́МИЙ (звичайно про почуття — який не послаблюється, не зникає з часом), НЕЗГА́СНИЙ, НЕЗГАСИ́МИЙ, НЕПОГА́СНИЙ, НЕВГАСА́ЮЧИЙ, НЕГА́СНУЧИЙ, НЕЗГАСА́ЮЧИЙ, НЕВГА́СНИЙ поет., НЕГАСИ́МИЙ заст., поет., НЕЗАГА́СНИЙ поет., НЕПОГАСИ́МИЙ рідко; НЕОПАЛИ́МИЙ поет. (перев. про любов, кохання). Тільки тепер дівчина зрозуміла, що допомоги чекати даремно. Але невгасимий інстинкт життя викликав химерні образи (О. Донченко); Чехов здавна увійшов у моє серце, як міцна й незгасна любов (М. Рильський); О як було любо тоді, моя непогасная мріє! (В. Сосюра). — Пор. неме́ркнучий, неосла́бний.

Значення в інших словниках

1. непогасимий — непогаси́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непогасимий — див. вічний  Словник синонімів Вусика
3. непогасимий — -а, -е. Те саме, що непогасний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. непогасимий — НЕПОГАСИ́МИЙ, а, е. Те саме, що непога́сний. Вона десь причаїлася, зібгалась десь у клубочок, як накручена пружина, й чекала, не подаючи знаку. Чекала до останку, зберігаючи якусь непогасиму іскру... (І. Багряний).  Словник української мови у 20 томах
5. непогасимий — НЕПОГАСИ́МИЙ, а, е. Те саме, що непога́сний. Шляхами правди із тобою разом іде народів здружена сім’я, і сяє їй ясним дороговказом непогасиме Леніна ім’я (Гонч., Вибр., 1959, 103).  Словник української мови в 11 томах