неприкритий

ВІДВЕ́РТИЙ (який проявляється цілком відкрито), ВІДКРИ́ТИЙ, ПРЯМИ́Й, НЕПРИХО́ВАНИЙ, НЕПРИКРИ́ТИЙ, НЕЗАМАСКО́ВАНИЙ, Я́ВНИЙ, ПОМІ́ТНИЙ, ПРОЗО́РИЙ, НЕПОТАЙНИ́Й, НЕТА́ЄНИЙ рідше. Гвоздь подивився на мене з відвертим презирством (І. Микитенко); Його бунтівницька агітація серед селян відкрита (І. Франко); Селяни з неприхованою цікавістю дивилися на чотирьох мандрівників (О. Донченко); Неприкрита туга; Силантій боліє за завод, і цей біль одвертий, незамаскований вплинув на Корольова (А. Шиян); Кошовий Кирдяга стежив за перебігом бою з явним незадоволенням (О. Довженко); Дмитро.. з ледь помітною усмішкою подивився на матір (М. Стельмах); Її.. очі замиготіли в тій хвилі нетаєною злобою (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. неприкритий — неприкри́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неприкритий — -а, -е. 1》 Який не має ніякого прикриття. || Не закритий добре, щільно. || Без головного убору. 2》 перен. Який відбувається цілком відкрито; зовсім неприхований.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неприкритий — НЕПРИКРИ́ТИЙ, а, е. 1. Який не має ніякого прикриття. Неприкрита нога Антона вибивалась з-під ковдри (М. Коцюбинський); Наламане листя [тютюну] ні в якому разі не можна залишати неприкритим на сонці (з наук. літ.); // Не закритий добре, щільно.  Словник української мови у 20 томах
4. неприкритий — НЕПРИКРИ́ТИЙ, а, е. 1. Який не має ніякого прикриття. Неприкрита нога Антона вибивалась з-під ковдри (Коцюб., II, 1955, 297); Наламане листя [тютюну] ні в якому разі не можна залишати неприкритим на сонці (Техн. культ.  Словник української мови в 11 томах