неприкритий

НЕПРИКРИ́ТИЙ, а, е.

1. Який не має ніякого прикриття.

Неприкрита нога Антона вибивалась з-під ковдри (М. Коцюбинський);

Наламане листя [тютюну] ні в якому разі не можна залишати неприкритим на сонці (з наук. літ.);

// Не закритий добре, щільно.

Чайник неприкритий парував (Панас Мирний);

// Без головного убору.

З яру повівав холодний нічний вітерець, приносив пахощі квітів та ворушив кучері на циганських неприкритих головах (Д. Ткач).

2. перен. Який відбувається цілком відкрито; зовсім неприхований.

Ті самі “бойовики”, які раніше здійснювали неприкрите вимагання, тепер є офіційними працівниками “охоронних” або “страхових” структур, що діють на ринках (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. неприкритий — неприкри́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неприкритий — -а, -е. 1》 Який не має ніякого прикриття. || Не закритий добре, щільно. || Без головного убору. 2》 перен. Який відбувається цілком відкрито; зовсім неприхований.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неприкритий — ВІДВЕ́РТИЙ (який проявляється цілком відкрито), ВІДКРИ́ТИЙ, ПРЯМИ́Й, НЕПРИХО́ВАНИЙ, НЕПРИКРИ́ТИЙ, НЕЗАМАСКО́ВАНИЙ, Я́ВНИЙ, ПОМІ́ТНИЙ, ПРОЗО́РИЙ, НЕПОТАЙНИ́Й, НЕТА́ЄНИЙ рідше. Гвоздь подивився на мене з відвертим презирством (І.  Словник синонімів української мови
4. неприкритий — НЕПРИКРИ́ТИЙ, а, е. 1. Який не має ніякого прикриття. Неприкрита нога Антона вибивалась з-під ковдри (Коцюб., II, 1955, 297); Наламане листя [тютюну] ні в якому разі не можна залишати неприкритим на сонці (Техн. культ.  Словник української мови в 11 томах