нетямущий

НЕТЯМУ́ЩИЙ (НЕТЯМУ́ЧИЙ рідше) розм. (позбавлений кмітливості, здогадливості, не здатний швидко зрозуміти що-небудь), НЕКМІТЛИ́ВИЙ, НЕТЯМКИ́Й розм. рідше, НЕТЯМОВИ́ТИЙ розм. рідше, НЕРОЗТОРО́ПНИЙ розм., БЕЗТОЛКО́ВИЙ підсил. розм., ДУРНИ́Й підсил. розм.; НЕЗДОГА́ДЛИВИЙ, НЕДОГА́ДЛИВИЙ (не здатний здогадуватися, швидко знаходити правильне рішення). — Все я знаю. І не думай, що я така вже нетямуща (Н. Рибак); — Сказати правду, я гаразд не знаю, за що ти покохала отого Ломицького: непроворний, нерозторопний, смирний, як ягня (І. Нечуй-Левицький); Андрюша в думках вилаяв безтолкового Вітьку і сам узявся до справи (В. Собко); Коли б швидше знайти Остапа, вона тоді знов подасться на розвідки, тільки не буде такою дурною, не забуде значити дорогу (М. Коцюбинський); Він лютився, що вона така недогадлива, але не мав відваги сказати, чого від неї хоче (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. нетямущий — нетяму́щий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. нетямущий — Недотепний, нетямовитий, нетямкий, некмітливий, недогадливий, невторопний, несвідомий чого; (хто) недотепа, телепень, о. тютя з полив'яним носом; п! НЕЗНАЮЧИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. нетямущий — I безглуздий, безголовий, безладний, недогадливий (про дитину), недоладний, некмітливий, непутящий, нетямкий II див. дурний  Словник синонімів Вусика
4. нетямущий — розм., рідко, нетямучий, -а, -е. 1》 Який не може розібратися в чому-небудь, погано розуміє щось. || Який виражає нерозуміння, недогадливість. 2》 Недогадливий, некмітливий (про дитину).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нетямущий — Нетяма, нетямкий, нетямовитий  Словник чужослів Павло Штепа
6. нетямущий — НЕТЯМУ́ЩИЙ, розм., рідко НЕТЯМУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який не може розібратися в чому-небудь, погано розуміє щось. [Тхориха:] Хто ж напише все те, хто похлопоче за нас, нетямущих? (Панас Мирний); – Все я знаю. І не думай, що я така вже нетямуща (Н.  Словник української мови у 20 томах
7. нетямущий — Нетяму́чий і нетяму́щий, -ща, -ще  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. нетямущий — НЕТЯМУ́ЩИЙ, розм., рідко, НЕТЯМУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який не може розібратися в чому-небудь, погано розуміє щось. [Тхориха:] Хто ж напише все те, хто похлопоче за нас, нетямущих? (Мирний, V, 1955, 187); — Все я знаю.  Словник української мови в 11 томах
9. нетямущий — Нетямущий, -а, -е Несмыслящій, непонимающій.  Словник української мови Грінченка