никлий

ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ (про людину — зі спущеною головою, поглядом, спрямованим додолу; про голову, погляд — спущений додолу), ПОНИ́КЛИЙ, ПОХНЮ́ПИЙ розм., НИ́КЛИЙ розм. Можливо, що в своєму трохи злинялому костюмі, похнюплений над актами, зачитаний (як висловлювався Влодко), він міг здаватися комусь сухарем (Ірина Вільде); "Куди йти? Що робити?" — питала вдесяте сама себе молодиця, схопивши обома руками свою пониклу голову (Л. Яновська); Біля крюка Каленик Романович з Рубіном знайшли кілька молодих ковальських помічників і коваля Кальниболоцького, похнюпого і непривітного (І. Сенченко).

Значення в інших словниках

1. никлий — Дрібненький [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. никлий — ни́клий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. никлий — -а, -е. 1》 Який схилився, пригнувся до землі. 2》 перен., розм. Сумний, з опущеною головою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. никлий — НИ́КЛИЙ, а, е. 1. Який схилився, пригнувся до землі. На пожовклу, никлу траву повільно спадало з дерев листя (Ю. Збанацький). 2. перен., розм. Зі спущеною головою, поглядом, спрямованим додолу; похнюплений.  Словник української мови у 20 томах
5. никлий — ни́клий незначний, непомітний (ст): У дійсності при тій розправі було тільки два важні питання: справа Віри Свєнціцької і справа Романа Шухевича.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. никлий — НИ́КЛИЙ, а, е. 1. Який схилився, пригнувся до землі. На пожовклу, никлу траву повільно спадало з дерев листя (Збан., Між.. людьми, 1955, 115). 2. перен., розм. Сумний, із спущеною головою. Никлі ходять воли.  Словник української мови в 11 томах
7. никлий — Никлий, -а, -е Поникшій, съ опущенной головой, а переносно: печальный. Никлі ходять (воли), і їм погано, так як і мені. Г. Барв. 338.  Словник української мови Грінченка