никлий

ни́клий незначний, непомітний (ст): У дійсності при тій розправі було тільки два важні питання: справа Віри Свєнціцької і справа Романа Шухевича. Всі прочі, попри ті дві, сходили на дальший план, бо підсудні признавалися, або було евідентне уневинення (Дарка Федаківна), або вкінці роля решти підсудних була така никла, що на них навіть ніхто не звертав уваги (Шухевич)

Значення в інших словниках

1. никлий — Дрібненький [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. никлий — ни́клий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. никлий — -а, -е. 1》 Який схилився, пригнувся до землі. 2》 перен., розм. Сумний, з опущеною головою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. никлий — НИ́КЛИЙ, а, е. 1. Який схилився, пригнувся до землі. На пожовклу, никлу траву повільно спадало з дерев листя (Ю. Збанацький). 2. перен., розм. Зі спущеною головою, поглядом, спрямованим додолу; похнюплений.  Словник української мови у 20 томах
5. никлий — ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ (про людину — зі спущеною головою, поглядом, спрямованим додолу; про голову, погляд — спущений додолу), ПОНИ́КЛИЙ, ПОХНЮ́ПИЙ розм., НИ́КЛИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. никлий — НИ́КЛИЙ, а, е. 1. Який схилився, пригнувся до землі. На пожовклу, никлу траву повільно спадало з дерев листя (Збан., Між.. людьми, 1955, 115). 2. перен., розм. Сумний, із спущеною головою. Никлі ходять воли.  Словник української мови в 11 томах
7. никлий — Никлий, -а, -е Поникшій, съ опущенной головой, а переносно: печальный. Никлі ходять (воли), і їм погано, так як і мені. Г. Барв. 338.  Словник української мови Грінченка