никлий
НИ́КЛИЙ, а, е.
1. Який схилився, пригнувся до землі.
На пожовклу, никлу траву повільно спадало з дерев листя (Ю. Збанацький).
2. перен., розм. Зі спущеною головою, поглядом, спрямованим додолу; похнюплений.
Никлі ходять [воли], і їм погано, так як і мені (Ганна Барвінок);
// Про голову, погляд – спущений додолу.
3. перен., розм. Засмучений.
Словник української мови (СУМ-20)