нуд

НУДЬГА́ (гнітючий душевний стан, викликаний бездіяльністю, відсутністю розваг, відсутністю інтересу до навколишнього), НУДО́ТА підсил. розм., СКУ́КА рідше, НУД розм., НУДА́ розм., ЗАНУ́ДА підсил. заст., НУ́ДИ мн., рідше; ХАНДРА́ розм., СПЛІН книжн. заст. (нудьга, супроводжувана похмурим настроєм). Та тут можна вмерти з нудьги! Ані полювань, ані бенкетів, ані танків (З. Тулуб); Одно тільки дошкуляло замкненим серед стін людям — скука (Ю. Опільський); Було їй (Білочці) сказано: нікуди не втікать І панову хандру потроху розважать (Л. Глібов); Раптом усі відчули полегкість: сплін його високопревосходительства міг знайти розрядку (О. Полторацький). — Пор. сум.

Значення в інших словниках

1. нуд — нуд іменник чоловічого роду нудьга розм.  Орфографічний словник української мови
2. нуд — НУДА жм., НУДЬГА, НУДОТА; (хто) нудьга, нудьгар, нудяр.  Словник синонімів Караванського
3. нуд — -у, ч., розм. Те саме, що нудьга 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нуд — НУД, у, ч., розм. Те саме, що нудьга́ 1, 2. Сидимо було день при дні у дівочій та робимо. А тихо коло тебе, як зачаровано. Тільки пані заоха або хто з дівчат на ухо за чим озветься, котора зітхне з нуду (Марко Вовчок)...  Словник української мови у 20 томах
5. нуд — нуд нудьга (ст): Такий нуд мене вчіпився, нічо'м не хотів (Авторка) ◊ з ну́дів від нудьги (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. нуд — НУД, у, ч., розм. Те саме, що нудьга́ 1, 2. Сидимо було день при дні у дівочій та робимо. А тихо коло тебе, як зачаровано. Тільки пані заоха або хто з дівчат на ухо за чим озветься, котора зітхне з нуду (Вовчок, І, 1955, 102)...  Словник української мови в 11 томах
7. нуд — Нуд, -ду м. 1) Скука, тоска, томленіе. МВ. (О. 1862. III. 35). З нуду грав на балабайку, брався до сопілки. Мкр. Г. 2) Тошнота. Швидко кинувся із хати, щоб холодною водою нуд угамувати. Мкр. Н. 9.  Словник української мови Грінченка