ніяковіти

ЗБЕНТЕ́ЖИТИСЯ (прийти в стан замішання, зніяковіння), ЗНІЯКОВІ́ТИ, ЗНІ́ТИТИСЯ, ЗАМІША́ТИСЯ, ЗАМ'Я́ТИСЯ, ЗАСОРО́МИТИСЯ, СКОНФУ́ЗИТИСЯ розм., СТУШУВА́ТИСЯ розм., ЗМІША́ТИСЯ рідко. — Недок.: бенте́житися, ні́якові́ти, ні́титися, зні́чуватися, міша́тися рідко замина́тися, засоро́млюватися, конфу́зитися, тушува́тися, стушо́вуватися, шокува́тися. Марія одразу розгубилася і навіть збентежилась, побачивши на своєму порозі розгніваного Самійла (В. Кучер); Зніяковіла Віра, очі одвела, щоб не помітив, не розгадав по очах її таємниці (А. Шиян); Солуха, знічуючись від гадючої посмішки отця Миколая, налив йому келех (М. Стельмах); Йому стало ніяково; він замішався і не зразу відповів (І. Нечуй-Левицький); Під моїм допитливим поглядом майор трохи зам'явся, але свою думку закінчив (В. Логвиненко); З того, як змішалась Софія Петрівна, пояснюючи щось нісенітне, як затиснула Ліда уста, він догадався, що од нього щось криють (М. Коцюбинський). — Пор. розгуби́тися, соро́митися.

Значення в інших словниках

1. ніяковіти — ні́якові́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ніяковіти — Нітитися, соромитися, губитися, не знати на яку ступити <�де подіти руки>, сидіти <дк. зостатися> ні в сих, ні в тих, с. торопіти, св. конфузитися.  Словник синонімів Караванського
3. ніяковіти — див. соромитися  Словник синонімів Вусика
4. ніяковіти — [н'ійаков'ітие] -в'ійу, -в'ійеиш і [н'ійакоув'ітие] -в'ійу, -в'ійеиш  Орфоепічний словник української мови
5. ніяковіти — ніяковію, ніяковієш, недок. Робитися, ставати ніяковим; приходити в стан зніяковіння; конфузитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ніяковіти — НІ́ЯКОВІ́ТИ, ні́якові́ю, ні́якові́єш, недок. Те саме, що ні́титися 1. Не раз ніяковіла вона перед односельцями за своїх відлюдкуватих, неподільчивих опікунів (О. Гончар); Побачивши мене, Марія ніяковіла (Д. Ткач).  Словник української мови у 20 томах
7. ніяковіти — Ні́якові́ти, -вію, -вієш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ніяковіти — НІ́ЯКОВІ́ТИ, ні́якові́ю, ні́якові́єш, недок. Робитися, ставати ніяковим; приходити в стан зніяковіння; конфузитися. Не раз ніяковіла вона перед односельцями за своїх відлюдкуватих, неподільчивих опікунів (Гончар, Таврія, 1952, 61)...  Словник української мови в 11 томах