облава
ОБЛА́ВА мисл. (полювання, при якому оточується місце, де перебуває звір), ОБЛО́ГА, ОКЛА́Д. Допоміжним засобом існування було полювання на велику дичину, яку ловили, влаштовуючи облави (з посібника); Негр покликав із села кількох своїх знайомих на облогу барса (М. Трублаїні); Трофеї мисливців виявилися солідними — чотири забитих вовки. Але іншим вдалося вирватися з окладу (з газети).
Словник синонімів української мови