1. Словник синонімів української мови

облава

ОБЛА́ВА мисл. (полювання, при якому оточується місце, де перебуває звір), ОБЛО́ГА, ОКЛА́Д. Допоміжним засобом існування було полювання на велику дичину, яку ловили, влаштовуючи облави (з посібника); Негр покликав із села кількох своїх знайомих на облогу барса (М. Трублаїні); Трофеї мисливців виявилися солідними — чотири забитих вовки. Але іншим вдалося вирватися з окладу (з газети).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облава — обла́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. облава — (на звіра) облога, ПОЛЮВАННЯ; (на людей) хапання, виловлювання, нагінка; ЗБ. (учасники облави) загоничі, облавники, зн. гицлі; З. здвиг, натовп. Словник синонімів Караванського
  3. облава — -и, ж. 1》 мисл. Полювання, за якого оточується місце, де перебуває звір. || Ланцюг загоничів, які оточують звіра. 2》 Оточення місця, де перебувають або можуть перебувати переслідувані особи, з метою їх затримання, арешту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. облава — ОБЛА́ВА, и, ж., на кого і без дод. 1. мисл. Полювання, при якому оточують місце, де перебуває звір. Вранці виїхали комісари до козацького табору з Яном Жолкєвським на чолі, а інші улаштували облаву на ведмедів (З. Словник української мови у 20 томах
  5. облава — ОБЛА́ВА, и, ж. 1. мисл. Полювання, при якому оточується місце, де перебуває звір. Вранці виїхали комісари до козацького табору з Яном Жолкєвським на чолі, а інші улаштували облаву на ведмедів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 224)... Словник української мови в 11 томах
  6. облава — Облава, -ви ж. Толпа, окружающая что-либо. Поперед себе вражих ляхів облавою пруть. н. п. Ходить по хатах, а жінки облавою його обступили. Г. Барв. 325. Словник української мови Грінченка