облава
ОБЛА́ВА, и, ж.
1. мисл. Полювання, при якому оточується місце, де перебуває звір.
Вранці виїхали комісари до козацького табору з Яном Жолкєвським на чолі, а інші улаштували облаву на ведмедів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 224);
Допоміжним засобом існування було полювання на велику дичину, яку ловили, влаштовуючи облави (Іст. СРСР, І, 1956, 73);
// Ланцюг загоничів, які оточують звіра.
Вовки прорвали облаву.
2. Оточення місця, де перебувають або можуть перебувати переслідувані особи, з метою їх затримання, арешту.
Всі дороги будуть обставлені, а завтра, може, й облаву зроблять по лісах (Фр., II, 1950, 162);
Кінні козаки робили облави і вже кількох дезертирів упіймали (Донч., III, 1956, 123);
// Особи, які беруть участь в оточенні, затриманні кого-небудь.
— В озерах лежиш під водою, в роті тримаєш очеретину й дихаєш крізь очеретину, аж доки пройде поблизу облава (Ю. Янов., І, 1954, 278);
Облава йшла на зближення, пострілів не було (Тют., Вир, 1964, 535).
3. діал. Натовп.
Значення в інших словниках
- облава — обла́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- облава — (на звіра) облога, ПОЛЮВАННЯ; (на людей) хапання, виловлювання, нагінка; ЗБ. (учасники облави) загоничі, облавники, зн. гицлі; З. здвиг, натовп. Словник синонімів Караванського
- облава — -и, ж. 1》 мисл. Полювання, за якого оточується місце, де перебуває звір. || Ланцюг загоничів, які оточують звіра. 2》 Оточення місця, де перебувають або можуть перебувати переслідувані особи, з метою їх затримання, арешту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- облава — ОБЛА́ВА, и, ж., на кого і без дод. 1. мисл. Полювання, при якому оточують місце, де перебуває звір. Вранці виїхали комісари до козацького табору з Яном Жолкєвським на чолі, а інші улаштували облаву на ведмедів (З. Словник української мови у 20 томах
- облава — ОБЛА́ВА мисл. (полювання, при якому оточується місце, де перебуває звір), ОБЛО́ГА, ОКЛА́Д. Допоміжним засобом існування було полювання на велику дичину, яку ловили, влаштовуючи облави (з посібника)... Словник синонімів української мови
- облава — Облава, -ви ж. Толпа, окружающая что-либо. Поперед себе вражих ляхів облавою пруть. н. п. Ходить по хатах, а жінки облавою його обступили. Г. Барв. 325. Словник української мови Грінченка