обридливість

ВІДРА́ЗА (неприємне, неприязне почуття, близьке до нестерпності, яке виникає щодо когось, чогось), ОГИ́ДА підсил., ОГИ́ДНІСТЬ підсил., ОГИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОБРИ́ДА підсил., ОБРИ́ДЛИВІСТЬ підсил., ОСОРУ́ГА рідше, ОБРИ́ДЖЕННЯ підсил. розм.; ВІДВОРО́Т (ВІДВОРІ́Т) заст. (за допомогою чарів). Притишений голос дратує Віру, викликає в ній зараз не тільки відразу, але й обурення (А. Шиян); Перед ним стояла майже повна склянка горілки.. Микола, переборюючи огиду, випив до дна (Д. Ткач); Якась ще неусвідомлена огидливість накопичувалась у Катерини до цієї незрілої, до смішного наївної людини (Ірина Вільде); Так, в догоду його міркуванням вона.. з душевною обридою мусить виборювати місце, про яке хтось інший, може, тільки мріє (О. Гончар); Усі стояли за ділом своїм, хто насторожений своїм клопотом, хто втомлений до осоруги на світ цілий, — своєї досади (Марко Вовчок); Скінчивши роботу, я почуваю попросту обридження до неї (М. Коцюбинський). — Пор. непри́язнь.

Значення в інших словниках

1. обридливість — обри́дливість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. обридливість — [обридлиев'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. обридливість — -вості, ж. Абстр. ім. до обридливий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обридливість — ОБРИ́ДЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до обри́дливий 2. В серці басків ще і досі Не зникає обридливість До каготів [залишків іберійського племені]. Темний спадок Давніх темних часів віри (Л. Укр., IV, 1954, 164).  Словник української мови в 11 томах
5. обридливість — ОБРИ́ДЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. обри́дливий 2. В серці басків ще і досі Не зникає обридливість До каготів [нащадків іберійців] . Темний спадок Давніх темних часів віри (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
6. обридливість — Обридливість, -вости ж. = обрида.  Словник української мови Грінченка